Технологія видобутку та переробки

Деякий час назад бішофіт, добувався з ропи затоки Каспійського моря на заводі Карабогасульфат, використовувався в промислових цілях. Процес видобутку бішофіту включав в себе багатоступінчате природне випаровування розсолу в спеціальних резервуарах. На видобуток цього виду бішофіту впливали погодні умови і зміни гідрогеологічного режиму затоки. На завершальній стадії випаровування утворювався розсіл хлору і магнію, який потім випаровувався до твердої солі в апараті иммерсионного горіння. Отриманий таким чином бішофіт упаковувався в герметичні поліетиленові мішки. В даний час виробництво бішофіту в Туркменістані призупинено.

Шари бішофіту в моноклинали басейну Волги залягають на глибинах від 1000 до 2000 м (Борисенко В. І. та ін., 1986, Єрмаков В. А., Самойлов В. Ю., 2001). Світова практика експлуатації сольових відкладень доводить, що ці солі можна добувати на глибині до 1500 м. Але такий спосіб видобутку бішофіту непридатний, тому що бішофіт дуже гігроскопічний. Найбільш вигідний спосіб видобутку бішофіту - метод його підземного розчинення - був обумовлений його високу розчинність (дивись малюнок).

Дослідження, проведені Всеросійським науково-дослідним інститутом ім. Н.М. Федоровського, показали, що бальнеологічний бішофіт містить до 73 елементів. Зміст багатьох мікроелементів нижче порогової чутливості застосовуваного обладнання та, ймовірно, не має бальнеологічної цінності.

Деякі компоненти, зокрема залізо, є техногенними домішками і проникають в розсіл бішофіту в результаті корозії металоконструкцій обладнання, що використовується для виробництва та зберігання мінерального розсолу. Метод очищення бішофіту, розроблений Озеровим А.А. та ін. (2002) дозволяє знизити концентрацію заліза, кальцію, брому і таких мікроелементів, як Zn, Se, Ba, Al, Si, Bi, Ni в мінеральному розсолі.